Навіщо читати?

Відповідь на питання «навіщо читати?» визначається конкретними життєвими обставинами. Всесвітня організація охорони здоров’я, включивши грамотність (у тому числі вміння читати і писати) до числа дванадцяти найважливіших показників, що визначають здоров’я нації, тим самим стверджує, що читати потрібно, щоб повноцінно жити: пізнавати, отримувати освіту, спілкуватися, вирішувати складні життєві проблеми, переживати різні психологічні стани, радіти, співпереживати, дивуватися.

Світова література як одна з головних дисциплін гуманітарного циклу є потужним засобом формування духовного світу людини. На думку одного з провідних вчених-філологів В.С. Непомнящего, «література – це протиотрута вульгарності і моральній потворності. Не можна допустити, щоб викладання літератури перетворилося на «інформацію». Адже сенс викладання не в тому, щоб навчити так само геніально писати, як Пушкін, чи у вільний від серйозних справ час «отримувати задоволення» від стилістичних красот. Висока культура – це насамперед система цінностей…» [цит. за: 2]. Досвід показує, що дитині достатньо вжитися в одну «велику» книгу, щоб страх перед читанням пройшов.

Є кілька шляхів взаємодії з учня з книгою на уроках літератури. Це може бути вектор: від книги – до учня. Інші вчителі обирають протилежний напрям: від учня – до книги. Але ці два шляхи не досконалі. Ми обираємо найбільш гуманний, живий, особистісно орієнтований шлях: від учня – через книгу – до учня.

Друкована книга, не дивлячись ні на що, залишається на висоті попиту: багатьом підліткам подобаються запах книг і специфічний дух, який панує в бібліотеках,  книжкових магазинах. Все частіше організовуються виставки картин майстрів пензля різних часів і народів, присвячені людині, захопленій книгою: Рембрандт «Читаючий Тітус», Ж.-О. Фрагонар «Дівчина, що читає», Дж. Арчімбольдо «Бібліотекар», С. Боттічеллі «Мадонна з книгою», Ф. Буше «Портрет маркізи Помпадур», О. Кіпренський «Читачі газет в Неаполі», О. Ренуар «Усамітнення», К. Сомов «Портрет дами в блакитному», І. Крамськой «Портрет дружини Софії Миколаївни», Б. Кустодієв «Портрет К.Б. Кустодієва», Є. Флерова «Дід і онук біля вікна», Я. Альперович «За читанням», С. Андріяка «Гасова лампа і старі книги» та багато інших.

Треба читати! Треба читати! – кажуть нам люди мистецтва:

 «- Щоб розширювати кругозір.

   - Щоб вчитися.

   - Щоб отримувати інформацію.

   - Щоб знати, звідки ми з’явилися.

   - Щоб знати, хто ми.

   - Щоб краще розуміти інших.

   - Щоб знати, куди ми йдемо.

   - Щоб зберегти пам’ять про минуле.

   - Щоб орієнтуватися в сьогоденні.

   - Щоб переймати досвід минулих поколінь.

   - Щоб не повторювати дурниці наших предків.

   - Щоб виграти час.

   - Щоб сховатися від дійсності.

   - Щоб шукати сенс життя.

   - Щоб зрозуміти основи нашої цивілізації.

   - Щоб вгамовувати свою допитливість.

   - Щоб розважитися.

   - Щоб підвищувати культурний рівень.

   - Щоб спілкуватися» .

Цілком очевидно, що книга залишиться як явище культури. Читати ми не перестанемо!