Тема уроку: Г. Белль "Подорожній коли ти прийдеш у Спа..." Символічний зміст назви твору
Завдання
1. Перегляньте відео https://youtu.be/2qa1HAPUdxU
2. Опрацюйте текст, випишіть у зошит які символи автор використовує у творі
Символіка твору
Ключове слово – символ – хрест. У творі цікава особливість: колись гімназія мала ім’я Святого Томи (християнської гімназії, один із постулатів якої, напевно збігався з біблійною заповіддю: “Не убий!”) Над дверима класу малювання висів хрест. Потім його зняли, але нічим не могли зафарбувати те місце де він висів, він незмінно проступав крізь всі пласти фарб. Цікаво, що все це промайнуло в голові героя, коли його несли в тимчасову операційну. Школа, яка готувала до смерті, сама перетворилася в трупарню.
Хрест:
• проблема злочину;
• покарання;
• гріха і покаяння;
• віри в духовний початок;
• очищувальну силу віри;
• проблема вибору.
Число 7:
• число кінця вимірювань;
• символ певної межі, за яким відбуваються серйозні психологічні зміни;
• переоцінка цінностей.
Молоко:
• символ повернення героя в щасливе минуле;
• рятівне забуття;
• символ чистоти.
Школа:
• символ смерті;
• безнадійність.
Чорний колір:
• символ болю;
• смерті;
• страждання.
Коричневий колір:
• колір фашистської доктрини;
• війни.
Особливості оповідання полягають не тільки в монолозі героя, ще в тому, що бачили його очі і що відчувала його душа.
• Очі – “подивився”, “побачив”, “розглянув”, “заплющив”, “не хотів нічого бачити”, “дізнаються”
• Душа – “Болі я не відчував”; “Ти нічогісінько не відчуваєш”; “Жодне почуття не говорить в тобі;” серце у мені не озивалося, а душа.
Сенс назви твору
Коли героя несли в зал малювання, він побачив таблицю з іменами полеглих з великим залізним хрестом угорі. Тоді він мимоволі подумав, що, ймовірно, доведеться збільшувати ту дошку, стільки ще загине на цій війні. А може, і його ім’я буде на цій дошці.
Мотив пам’ятної дошки повторюється, коли герой бачить ще не витертий з дошки напис його рукою “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” Сім раз був написаний цей напис різним шрифтом. Це був початок славнозвісної епітафії трьомстам спартанцям, які полягли в бою з персами під Фермопілами. Таким чином, напис виявився символічним.
“Побачити своє письмо – гірше, ніж побачити себе самого в дзеркалі, куди більше ймовірності. Ідентічность власного письма я вже ніяк не міг взяти під сумнів”.
І в цю ж мить він усвідомлює і свою заставу – у нього немає обох рук і правої ноги.
Образ героя
Його життя ніби розпалася на нерівні частини: на далекі, повні мрій часи, коли війна здавалася йому романтичною, і на жорстоку реальність, в якій він залишився калікою, без майбутнього, розчарованою людиною, яка не розуміє що і чому відбувається. Він нагадує минулі думки:
“Як на мене, в гарматах є щось шляхетне, навіть коли вони стріляють. Таке урочисте відлуння, на зразок як у тій війні, про яку пишуть в книгах з малюнками …”.
Але це – все що залишилося від старих мрій. Він ще пам’ятає про бажання бути героєм, але вже ніби дивується.
“У шкільному календарі, думає він, – навпроти мого прізвища буде написано: “Пішов зі школи на фронт і поліг за …” і зупиняє сам себе, зрозумівши, що не узнає “за що”.
Ідея твору полягає в трагедії молодої людини, її спустошеність – це спустошеність цілого покоління тих, хто, залишившись живими, заздрять мертвим.
Код доступу - 8906080
